Про що думає дитина від нуля до року?

2013-01-29

 

Немовля після народження починає звикати до абсолютно протилежного утробі світу. Тому дитина повністю замкнена у собі, вона адаптується до повітряного простору (адже раніше вона знаходилась у воді), до того, що тепер все перевернуто на голову (пере родами дитина перебуває вниз головою). Ці елементарні на перший погляд речі потребують великих сил та енергії. А ще немовля повинно звикнути до нової їжі та способу її отримання через рот, а не пуповину, відрізняти сон від реальності. І, що є найважливішим, дитині треба навчитися подавати життєвонеобхідні сигнали, коли хочеться їсти, коли холодно чи жарко та коли час змінити підгузок.

 
 

Трохи раніше, коли дитина перебувала у власному світі, це були просто райські умови для існування: усі виникаючі потреби задовольнялися в ту саму мить, як виникали. Наприклад, якщо організм потребував збільшити рівень глюкози, необхідно було просто зробити декілька рухів руками й ногами, що стимулювало швидкість кровотоку по пуповині й рівень глюкози приходив у норму. Про температуру, тиск, вологість та просто комфорт нічого й казати – все постійно ідеально. Тому до народження у малюка є лише одні думки – все навколо існує і працює лише для нього.

Після народження ще деякий час немовля продовжує так думати, не життя, а казка! Необхідно лише трохи «поворушити» голосовими зв’язками, як колись ручками й ніжками, і тобі одразу дають їжу, вкривають ковдрою чи міняють підгузок, тобто все в нормі: ситно, тепло, комфортно. Те, що все навколо робиться батьками, малюк ще не усвідомлює, тому знову здається, що все на світі створено лише для нього, тому й усі бажання виконуються. Логічно, що немовля вважає себе всемогутнім.

Після двох місяців перебування у цьому світі дитина вже починає помічати, що вона тут не сама, є й інші люди, яких то видно, то не видно. Але поки що зарано підтримувати який-небудь контакт, малюк просто фіксує в своїй голівоньці, що тут хтось є. Наразі є більш важливі справи – різні травні та фізіологічні процеси, якими треба «займатися», а не витрачати енергію на «знайомства» та «спілкування».

Через чотири місяці дитина вже готова до контакту, вона наче «дозріла» для цього. Це можна помітити в тому, що малюк починає посміхатися саме батькам, а не просто через те, що в його животі щось бурчить, та може засмучуватися та нудьгувати, коли мама кудись дінеться. Тобто цей беззахисний комочок набуває рис соціальної істоти. Але вона ще не помічає різниці між рідними й чужими, поки що їй абсолютно все одно, хто бере її на ручки, головне, щоб людина доброю була.

Саме до 4-х місяців у дитини повинне сформуватися правильне уявлення про обійми, як те, що направлене на захист і турботу про тебе. Це лежить в основі ставлення до світу й людей в цілому.

Коли малюкові вже 8 місяців, то ви бачите вже дуже рухливу й цікаву дитину, що все тягне до рота, щоб почесати зубки, вона неймовірно щиро посміхається й радіє усьому й усім навколо, але потім несподівано починає кричати й плакати, бо, приміром, вперше побачила людину з бородою. У цьому віці дитина вже чудово відрізняє «своїх» та «чужих», у неї з’являється почуття страху та, здається, вона має чудове почуття гумору.

І ось вже цілий рік, перший серйозний день народження. Малюк знає усіх членів родини, друзів та просто знайомих, він знає, куди мама водить його гуляти, запам’ятовує місця й починає розмовляти. Такий вже великий, але все одно сильно залежить від батьків і краще ні на хвилину не залишати його наодинці. Так, він все ще всемогутній, але маленький.

 

Призначенi фільтри

Навичка
  • не призначені
Вік
  • 0 - 10 рокiв
Здібності
  • не призначені

Галерея картинок

Схожi статтi

Коментарі


Увiйти чи Зареєструватися (щоб залишати відгуки)