Які іграшки вибрати двійнятам?

 

Однакові? Схожі!

 

Простіше, звичайно, купити малюкам всього порівну: по кілька штук гарних брязкалець, по ляльці, по конячці... Але чи варто так робити? Порівняймо купівлю іграшок з придбанням одягу: традиція одягати близнюків у абсолютно однакові речі поступово відходить у минуле. Сучасні мами намагаються підкреслювати не ідентичність своїх двійнят, а навпаки. Якими іграшками розважити двійнят і їхню індивідуальність? Скажімо, на обох костюмчики одного покрою, але в одного синій, а в іншого зелений. Начебто схожі, але й не однакові. Може, є сенс так само чинити і з іграшками? Одному – конячку сіру, іншому – білу. Одному котика, іншому собачку.

 

Моє, твоє і загальне.

 

Ні, ясна річ, поки малюки ще не навчилися сидіти і повзати, лежать у своїх ліжечках-візочках, підвіски і брязкальця мають право бути однаковими – аби були цікавими і кольоровими. Та й у семимісячних поняття "моє" поки що немає. Що хочеться схопити, то й "моє". А от уже після року починаються всі ці горезвісні сцени в пісочниці: "Це моє відерце, віддай! Це мій жирафа, не чіпай!" Однак сам малюк непроти хапати чужі речі й іграшки. Але те, що "моє", можу чіпати тільки я. Уміння ділитися приходить, як то кажуть, з роками – і не без допомоги дорослих. У батьків же двійнят ця сама пісочниця – вдома: дітей двоє і вік однаковий. Так що думка про те, що у кожного малюка повинен бути набір своїх іграшок – цілком обґрунтована. По-перше, у кожного буде щось "моє", по-друге, діти почнуть потихеньку засвоювати поняття "ділитися" і "по черзі", адже іграшки іншої дитини завжди такі цікаві.

 

Єдині іграшки, які, на думку дитячих психологів, мають право бути ідентичними – це набори для ігор на вулиці. Адже час прогулянки обмежений; поки дочекаєшся, щоб сестричка награлася з ляльковим візочком, вже й додому час.

 

До слова про безпеку.

 

У "пісочниці вдома" є один мінус. А саме – підвищена травматичність. Дві маленьких, але дуже жвавих людинки постійно поруч один з одним – у мами ж тільки два ока, лише дві руки! Років до півтора, а то і довше навіть найрозвиненіша дитина ще не бачить в братика або сестрички когось, кому може бути так само боляче, як їй самій. Ходить по будинку хтось кумедний з мене ростом... Чому б не спробувати, що міцніше – машинка або його голова?

 

Звичайно, всього не передбачиш, і все ж було б незайвим подбати про те, щоб іграшки близнюків чи близнючок мали мінімальну травматичність. Не дуже великі, не надто важкі, не надто залізні – саме те, що треба.

 

Чи купати дітей в іграшках?

 

А може, простіше накупити повно цих самих іграшок і нехай все буде спільне, як за комунізму? все одно відбиратимуть один в одного ляльку або ведмедика, якщо цих ведмедиків з ляльками в будинку ціла купа! На думку фахівців, у дитини не повинно бути занадто багато іграшок – інакше виходить казна-що. По-перше, діти перестають іграшками дорожити: відламалася нога у слоненяти – он-о в мене скільки інших, мама нового купить. По-друге, коли в малюка багацько іграшок, він губиться, йому дуже важко зосередитися, сконцентруватися на чомусь одному. А це дуже важливе вміння, без якого все подальше життя маленької людини буде сповнене труднощів. Тому, забагато іграшок – не вихід.

 

Доповнюють одне одного?

 

Дуже цікава практика дарувати маленьким двійнятам іграшки, які одне одну ніби доповнюють. Одному – конячку, іншому - вершника. Одному – екскаватор, іншому – вантажівку. Поки діти ще дуже маленькі, основною діяльністю дітей віку рік-півтора є предметно-маніпулятивна. І так триватиме до трьох років. Але основи сюжетно-рольової гри малюки можуть осягати вже зараз. Вже на цьому етапі розвитку можна показати їм, що вершник сідає на коня і скаче в гості, а екскаватор зсипає гравій у кузов вантажівки. Без участі мами на етапі становлення ігрових дій не обійтися. Зате потім діти діставатимуть свої іграшки й гратимуть один з одним в своє задоволення – на радість мамі.