Як правильно підготувати малюка до занять у школі?

2013-07-31

Як краще та правильніше підготувати малюка до занять у школі?

Перед батьками зазвичай виникає безліч типових питань. У якому віці слід починати систематичне шкільне навчання - у шість чи в сім років? А може бути, краще потримати його вдома до восьми? Чи впорається дитина зі шкільним навантаженням, чи зможе добре вчитися? Як підготувати його до школи та як допомогти йому долати шкільні труднощі?

Розумна чи подібна тривога батьків? Так. Тривога розумна: від того, наскільки успішним буде початок навчання у школі, багато у чому залежить успішність учня протягом усього шкільного навчання. І, що важливо, саме в перші роки навчання формується ставлення дитини як до школи, так і до самого процесу навчання. За великим рахунком, це модель його майбутнього життя.

Якщо перші кроки в школі виявляються вдалими, якщо учень чує похвалу такої значимої для нього людини, як вчитель, - це стає для нього потужним стимулом вчитися, старатися, проявляти себе з кращого боку. Позитивний досвід закріплюється, стаючи надійним фундаментом у підготовці до професійної діяльності та світовідчуття дитини.

Кожен з батьків вважає, що його дитина вже готова до шкільного навчання. Але кожен з них оцінює дитину виходячи зі своїх суб'єктивних показників. Для одного батька це вміння дитини читати, писати та рахувати; для іншого - кмітливість, здатність добре вирішувати логічні задачки, начитаність; для третього - здатність зосереджуватися на певній справі та виконувати її по інструкції, виконувати всі вимоги дорослих; для четвертого - контактність дитини, самостійність, гарний розвиток рухових якостей, ручної вмілості. Звісно, це все дуже важливо. Проте це одна сторона: дитина та її особливості розвитку. Але важливим є також і тип школи, та особистість вчителя. Кожен вчитель чекає певної готовності від учня. І є інші учні, його однолітки, з якими теж потрібно бути готовим до контактування та спільним навчальним діям.

Отже, немає готовності взагалі, а є готовність певного дитини до певних умов навчання з певним вчителем і шкільним колективом за певною програмою навчання в конкретній школі.

Зазначимо, який середній рівень розвитку у дитини до початку навчального процесу в школі.

Особливості особистості дітей 6 років створюють додаткові труднощі у процесі навчання. Їх пізнавальні мотиви ще нестійкі, а ситуативні. Дитина не завжди усвідомлює зміни свого соціального стану. Тому доцільніше починати навчання з 7 років.

Д. Б. Ельконін підкреслював, що перехід на наступний, більш високий етап розвитку дітей визначається тим, наскільки був повно прожитий попередній період, та наскільки дозріли ті внутрішні протиріччя, які саме можуть вирішитися шляхом такого переходу.

До 5-7 років складаються і зберігаються в своїй індивідуальній специфіці наступні ціннісні потреби:

• займатися суспільно значущою діяльністю (вчення);

• спілкування з однолітками;

• бути хорошим, досягати успіху;

• стверджувати себе через відношення до себе оточуючих та через якість виконуваної діяльності.

Від того, як дитина підготовлена до школи всім своїм попереднім дошкільним періодом розвитку, буде залежати його успішність адаптації, процес входження в режим "дорослого" шкільного життя, навчальні успіхи, психологічне самопочуття.

Батьки, безперечно, зацікавлені у шкільних успіхах своєї дитини. Багато в чому ці успіхи залежать від підготованості організму до процесу систематичного навчання, розвитку психічних процесів і особистості.

Готовність організму визначається функціональним та морфологічним розвитком. Якщо малюк ослаблений фізично, то йому буде важко зберігати поставу, сидячи за партою, важко працювати на уроках через швидку стомлюваність.

Для освоєння вміння писати важливим є розвиток мілких груп м'язів. Крім того, у малюка повинні бути розвинені також і великі групи м'язів, які відповідають за основні рухові навички в бігові, стрибках, лазінні, метанні та ін. Це допоможе йому керувати своїм тілом, беручи участь в іграх, змаганнях, взаємодії з товаришами.

Окрім фізичної підготованості до школи, необхідною є загальна психологічна підготованість до неї, до суттєво нових умов життєдіяльності. Її складовими компонентами є інтелектуальна, особистісна та емоційно-вольова.


Чи можна виділити найбільш важливий аспект підготовки дитини до школи?

Ні, не можна. Готовність до школи - багатостороння, комплексна характеристика. Тут і морфологічний, функціональний та психічний розвиток малюка, при якому не будуть надмірними вимоги систематичного навчання, не призведуть до порушення здоров'я, зриву соціально-психологічної адаптації та не знизять ефективність навчання.

Соціально-психологічна та особистісна підготованість малюка до шкільних занять полягає у формуванні можливості прийняття принципово нової соціальної позиції малюка - положення школяра.

Положення школяра зобов'язує займати вже інше, в порівнянні з дошкільником, положення у суспільстві, з його новими правилами та вимогами.

Така особистісна підготованість виявляється в туму, що дитина певним чином відноситься до школи, до вчителя та самого навчального процесу, до однолітків, рідних та близьких, до самого себе (самооцінка).

Ставлення до школи визначається тим, як дитина виконує правила шкільного режиму, чи своєчасно приходить на заняття, як виконує навчальні завдання у школі та вдома.

Ставлення до вчителя та навчального процесу визначається правильним сприйняттям ситуації уроку, умінням розуміти істинний сенс дій учителя та його професійну роль.

Дитина повинна вміти вступати в спілкування як з учителем, так і зі своїми однолітками!

❢ Учитель - це дорослий, виконує особливу професійну роль з навчання і виховання дітей.

Погіршення ставлення до школи може бути пов'язане не настільки із труднощами життя у школі та навчання, наскільки з особливостями спілкування вчителя та учнів.

Для розвитку відносин з однолітками у дитини мають бути розвиненими такі особистісні якості, які допомогли б спілкуватися та взаємодіяти з ними, поступатися в одних обставинах та не поступатися в принципово інших. Також кожній дитині необхідно вміти бути членом суспільства дітей та суспільно з ними діяти. Ступінь сформованості особистісних якостей, необхідних для спілкування, у великій мірі залежить від:

• емоційного клімату групи дитячого саду (якщо дитина його відвідує);

• характеру вже сформованих взаємовідносин дитини з її однолітками та дорослими.

Ставлення до рідних та близьких. В сім'ї, маючи особистий простір, дитині потрібно відчувати повагу до його нової ролі учня з боку рідних. Рідні мають ставитися до майбутнього школяра та його навчання як до дуже важливої змістовної діяльності, що є набагато більш значущою, ніж ігри дошкільняти.

Навчання в школі стає основним видом діяльності для дитини.

Змінюється ставлення до самого себе та до своїх здібностей, до своєї діяльності та її результатів. Адекватна дійсності самооцінка зустрічається далеко не завжди. Висока самооцінка у школяра може викликати неправильну реакцію на виправлення та зауваження вчителя. Результатом можуть стати переконання в тому, що «школа погана» та «вчитель злий» і т. д.

Навіть, якщо у дитини є необхідний запас знань, умінь та навичок, рівня вольового та інтелектуального розвитку, йому буде важко навчатися, якщо немає необхідної підготованості до соціального положення школяра.

Позитивне відношення до школи включає в себе як інтелектуальні, так і емоційно-вольові складові компоненти, бажання займати нове соціальне становище - стати школярем, не тільки зрозуміти, а й прийняти важливість процесу шкільного навчання, поваги вчителя та товаришів по школі.

Усвідомлене відношення до школи тісно пов'язане із розширенням та поглибленням уявлень про навчальний процес.

❢ Дуже важливо розуміти рівень позитивного відношення дитини до школи для визначення подальшого шляху формування інтересу до неї.

Повідомлений дітям матеріал про школу має бути не лише зрозумілий ними, а й відчутий та пережитий.

Батькам важливо дізнатися, як їхня дитина підготована до сприйняття нової соціальної ролі школяра, що включає в себе коло важливих обов'язків та прав, що займає особливе становище у суспільстві, яка суттєво відрізняє його від дошкільника.

Для цього виясніть, як дитина відноситься до:

• школі;

• навчальної діяльності;

• вчителям;

• самому собі.

Запропонуйте вашій дитині зобразити на малюнку, якою їй представляється школа та вчителька.

Порозмовляйте про школу разом з дитиною та її друзями.

Задавайте такі непрямі питання як «Якби було можна навчатися у дитячому садочку або вдома, то чи пішов би ти до школи?»

Можливі відповіді: Дитину можуть зацікавити у школі форма, портфель та інші аксесуари шкільного життя, також привабливим може виявитися прагнення змінити обстановку чи той факт, що у школі навчається його друг.

Ваше завдання, як батьків зробити так, щоб школа приваблювала дитину своєю головною діяльністю - процесом навчанням; наприклад, бажання читати, писати, рахувати та вирішувати завдання; навчатися, щоб бути, як тато.

❢ Бути школярем - це вже усвідомлювана дитиною сходинка вгору, до дорослості, та й саме навчання у школі сприймається дитиною вже як відповідальна справа.

Іноді батьки відзначають небажання дитини пізнавати і досліджувати. У психології це називається відсутністю у дитини мотивації до даного виду діяльності.

Іноді діти говорять, що в школі будуть ставити двійки, що програма нелегка, а гратися буде ніколи; це, зазвичай, результат помилкового виховання. Нерідко цеспричинюється залякуванням дітей школою, що дуже шкідливо особливо по відношенню до боязких дітей та невпевнених у собі («Навіть двох слів зв'язати не можеш ...», «Там тобі покажуть!» І т. д.).

На виникнення негативного відношення до школи можуть вплинути не лише дорослі, а й старші діти в сім'ї.

Для того, щоб змінити відношення дитини до школи, вселити в неї віру у власні сили, необхідно буде багато уваги, чимало часу та терпіння.

Пам'ятайте, що і самій дитині її перші кроки в школі будуть нелегкі.

Набагато розумніше одразу формувати правильні уявлення про школу, позитивне ставлення до неї, до вчителя, до книги та до самого себе.

Приблизно третина першокласників не готові до навчання в школі.

Якщо ж дитина ще не зовсім готова до соціального положення школяра, то навіть за наявності у нього необхідного запасу знань, навичок, умінь, рівня інтелектуального розвитку йому буде важко адаптуватися в школі.

❢ He завжди високий рівень інтелектуального розвитку збігається з особистісною готовністю дитини до школи.

Такі першокласники поводяться в школі «по-дитячому», вчаться дуже нерівно. Є успіхи при безпосередньому інтересі, при його відсутності завдання виконуються недбало, наспіх. Відсутність відповідальності негативно позначається на результативності.

Найгірша ситуація - це коли діти зовсім не хочуть йти до школи. І хоча таких дітей мало, вони викликають особливу тривогу. «Ні, не хочу йти в школу, там двійки ставлять, вдома лаяти будуть» і т. п.

Причиною подібного ставлення до школи є помилки у вихованні дітей. Часто до цього призводить залякування дітей школою, що дуже небезпечно, особливо по відношенню до невпевненим у собі дітям («Ось підеш до школи, там тобі покажуть», «Як ти будеш вчитися в школі, адже ти ж нічого не вмієш» і т. п.).

Спільна участь в обов'язковій діяльності породжує новий тип взаємин, що будуються на загальній відповідальності.

Учитель оцінює учня з точки зору його успіхів у навчанні та поведінці. Оцінками вчителі користуються і самі учні, і їхні батьки.

Учні оцінюють вчителя з точки зору того, добре чи погано він оцінює їх самих.

Учитель не просто дорослий, який викликає певне ставлення у дитини. Він є реальним носієм суспільних вимог, що пред'являються до дитини.


У чому проявляється несформованість особистісної готовності дитини до навчання в школі?

Особистісна неготовність дитини проявляється в наступному:

• почуття, наміри, поведінка відрізняє безпосередність проявів. Всі розповідає вчителю;

• не піднімає руку, щоб сказати;

• працює тільки при безпосередньому до нього зверненні;

• порушує дисципліну;

• ображається на вчителя;

• переважають ігрові мотиви.

Це призводить до проблем в освоєнні знань і низької продуктивності навчальної діяльності.

Ось чому багато вчителів вважають, що в процесі навчання легше розвинути інтелектуальні механізми, ніж особистісні.
Інтелектуальна готовність дитини до навчання в школі включає:

• бажання дізнатися нове;

• допитливість;

• розвиток образних уявлень;

• орієнтування дитини в навколишньому світі;

• сформованість елементарних навчальних навичок (вміння вчитися);

• розвиток психічних процесів;

• особливий розвиток сенсорики, мовлення, мислення;

• знання, засвоєні в системі.

Призначенi фільтри

Навичка
  • Уява
  • Координація
  • Логіка
  • Дрібна моторика
  • Пам'ять
  • Розвиток мовлення
  • Словниковий запас
  • Фантазія
Вік
  • 4 - 7 рокiв
Здібності
  • Навчальні та творчі
  • Розумові та спеціальні
  • Літературні
  • Фізичні
  • Унікальні

Схожi статтi

Коментарі


Увiйти чи Зареєструватися (щоб залишати відгуки)