Як навчити дитину постояти за себе?

2013-01-20

 

У дітей є якісь свої соціальні закони, які часом бувають набагато жорстокішими, ніж у світі дорослих. Як бути, якщо на дитину нападають однолітки?

Новітні дослідження дитячої психології дали досить невтішний висновок: у кожному дитячому колективі має бути аутсайдер. Як це працює? У дітей – свої соціальні ніші. У класі обов'язково повинен бути головний відмінник, перша красуня, шкільний клоун, роздовбайко, і... біла ворона. З плином часу ролі розподіляються так, що людина волею-неволею дістає своє місце. Далі, коли дитина розвивається і росте, вона може покинути свою нішу і на її місце прийде новий аутсайдер. Або новий шкільний красень.
 
Зокрема, аутсайдерами стають ті діти, у яких є щось зі списку:
 
1. Кардинальна відмінність від інших. Від інакомислення до стану батьків – все це відіграє дуже важливу роль у формуванні цькування. Якщо дитина багата – він може стати мішенню для заздрісників. Бідний – інші діти самі бояться цього поняття, бояться фінансових негараздів і зривають свій страх у цькуванні. Ще варіант – батьки проповідують досить своєрідну ідеологію, яка виходить за рамки прийнятого в школі (наприклад, вони дуже релігійні або належать до якогось непопулярного політичного руху). У такому випадку дитина може стати білою вороною. Сюди ж – інший колір шкіри, іноземний акцент, своєрідний стиль одягу тощо.
 
2. Комплекс жертви. Аутсайдер і його вороги – діти з абсолютно однаковими проблемами. Дуже часто обидві сторони походять із сімей, де спостерігаються сцени агресії. В одному випадку сама дитина стає провокатором, в іншому – мішенню. І навіть якщо вдома немає ніяких побоїв, звичайні скандали, істерики і лайки (тобто вербальна агресія) відразу наражають дитину стати жертвою цькування.
 
3. Комунікаційні проблеми. З тих чи тих причин дитина могла до кінця не вивчити правила поведінки в суспільстві. Наприклад, таке часто буває з дітьми, які мали посилений контроль. Це ті діти, яких не віддали в дитячий садок, де вони могли б вивчити ази комунікації. Або діти, ігри яких ретельно простежувалися, у них не було можливості поспілкуватися з однолітками без дорослого втручання. Ну і нарешті діти, які прийшли з сімей з комунікаційними проблемами.
 
4. Складний характер. Під цим поняттям маються на увазі не "погані" риси дитини, а її внутрішні проблеми, які викликали в неї недружелюбну поведінку. Дитина могла перейти комусь дорогу, вплутатися в шкільний конфлікт, розказати чужі секрети або зробити ще щось, чого діти не пробачають. Зазвичай так роблять хлопці, які не можуть зорієнтуватися в колективі і намагаються привернути до себе увагу.
 
5. Батьківське втручання. Сумно, але бувають такі ситуації, коли батьки самі винні у цькуванні дітей. З одного боку, це можуть бути тато з мамою однокласників, які погано ставляться до сім'ї дитини і кажуть: "З цим не дружи". Або батьки жертви, які втовкмачують дитині свої настанови ("на лайку не відповідай", "ті хлопці погані", "ці – погано вчаться, з ними не спілкуйся").
 
Велика дилема
 
Батьки не зовсім розуміють ситуацію, але відразу ж намагаються втрутитися. Тим більше якщо дитина приходить додому вся вкрита синцями: шкільні будні стають просто небезпечними. Але з погляду дітей, втручання може тільки погіршити ситуацію. Адже якщо мама поскаржиться вчительці, вчителька зробить догану або покарає кривдників, то дитина-жертва виявиться мимовільним винуватцем цього покарання, від чого постраждає ще сильніше.
 
Як правило, після батьківського втручання ситуація посилюється. Якщо тато з мамою дзвонять батькам кривдника, вони навряд чи будуть чемними в розмові. На наступний день дитину можуть побити. З іншого боку, дитині буде дуже боляче, якщо їй скажуть: «Це твої проблеми, вирішуй їх сам». Якщо вона поділився сокровенним і розповіла все татові з мамою – вона вже готова отримати допомогу, але їй раптом відмовляють. Деякі батьки люблять говорити: "Будь чоловіком, дай цим дурням доброї прочуханки!" В результаті у дитини виникає конфлікт ще й з учителями, крім однокласників...
 
Загалом, питання втручання дуже складне. Батькам важливо вгамувати свої емоції і діяти конструктивно, щоб не завдати ще більшої шкоди.
 
Як виплутатися з ситуації?
 
Розгляньте варіант з переходом в нову школу. Адже в тому випадку, коли дитина елементарно змінить клас, у неї буде можливість почати все з нуля і забути про цькування. Але перед цим слід звернутися до шкільного чи особистого дитячого психолога: напевно є якісь проблеми, через які все й почалося.
 
До вибору нового колективу треба підійти ретельно. Наприклад, діти, які вчилися в дорогих гімназіях, а потім перейшли в звичайну районну школу, можуть стати аутсайдерами тільки лише тому, що не знайомі з новими правилами "етикету".
 
Крім того, жорстке цькування, характерне для тих колективів, де панує нездорова атмосфера. Тут винними можуть бути занадто вимогливі вчителі, агресивно налаштований директор, неадекватна навчальна конкуренція та інші обставини. Розгляньте всі варіанти. Зробіть для дитини "день відкритих дверей", щоб вона змогла сама відповісти, подобається їй ця школа чи ні.
 
Постарайтеся не тиснути зараз на навчання. Це останнє, про що дитина може думати в цей момент. Ймовірно, вона скотиться до двійок і з цим нічого не поробиш. Але час все лікує.
 
А поки що...
 
- Допоможіть дитині знайти друзів. Нехай вона вибере гурток, походить на спортивні заняття, почне відвідувати курси за інтересами. Їй зараз дуже важливий колектив, і вона повинен навчитися в ньому функціонувати.
 
- Спілкуйтеся з дитиною якомога частіше. Створіть для неї хоча б вдома атмосферу суспільства. Їй воно потрібно, як ніколи.
 
- Не дозволяйте дитині тікати від реальності. Жертви цькування часто підсаджуються на ігри або Інтернет – це дуже небезпечна штука. Опікуйтеся дитиною, приділяйте їй більше часу, водіть у театр, виїжджайте на природу. Це повинно її на певний час відволікти.

Призначенi фільтри

Навичка
  • не призначені
Вік
  • 0 - 10 рокiв
Здібності
  • не призначені

Галерея картинок

Схожi статтi

Коментарі


Увiйти чи Зареєструватися (щоб залишати відгуки)