Головні помилки у вихованні дитини

2013-01-25

Під час вагітності ви мріяли, якою розумною, успішною і талановитою виросте ваша дитина. Як не дивно, це ваша перша помилка у вихованні. У вихованні мамі дуже важливо поєднувати відповідальність за безпеку, комфорт, за створення для дитини розвивального середовища та привчання її до самостійності.

Якщо мама скрізь "стелить соломку" малюкові, він мало чого навчиться, буде залежним від маминої думки і не зможе сам справлятися з труднощами.

Важливо давати дитині відчути наслідки своїх вчинків. Тільки робити це треба у відповідності з її віком, щоб набування корисного досвіду було для неї безпечним.

В обмежених вами місцях давайте малюкові достатньо свободи для самостійних рішень. Наприклад, скажіть йому: "Час збиратися спати. Ти можеш вирішити, що робити спочатку – чистити зуби або перевдягатися в піжаму. Також можеш вибрати казку або хто тебе буде укладати сьогодні".

Щоб дитина слухалася, її треба частіше хвалити за ті риси, які ви хочете в ній виховати. Разом з тим, ваша похвала має бути максимально конкретною. Наприклад, говорите "Яки чудово ти будуєш фортецы" або "Ти це добре придумав" або "Як ти мені допоміг!", А не просто "Ти хороший хлопчик". Дитина повинна бачити, яка саме поведінка викликає у вас позитивну реакцію.

Звичайно, ви не сумніваєтеся, що ваша дитина буде чудовою особистістю. Але помилково вважати, ніби ви можете наділити її всіма рисами, які вам подобаються. Скільки сил витрачають мами (бабусі, дідусі), намагаючись розвинути у дітей таланти музиканта, художника, спортсмена, математика... І забувають про те, що кожна дитина від народження вже наділена певними рисами, здібностями, темпераментом. Ваше завдання – побачити її індивідуальність і допомогти розвинути те, що закладено природою.

Дитина не слухається. Що робити?

З вашою допомогою дитина поступово вчиться здійснювати прості побутові дії. Ви без кінця повторюєте їй, чому треба мити руки, вітатися зі старшими, прибирати іграшки. І як вам хочеться, щоб малюк слухався! А він – хоч би як! Облиште! Тут криється небезпека сформувати у дитини неприязнь до ваших пояснень. Ви говорите йому: "Привітайся з тіткою, ти ж хочеш бути вихованим хлопчиком?" Але непосиді невтямки, що значить бути вихованою. Йому байдужа чужа тітка, ба навіть незрозуміло, чому заради неї потрібно відірватися від захоплюючої гри.

Коротко сформулюйте свої вимоги. Наприклад: "Привітайся з панією!", "Помий ручки!" Не чує? Доведеться сказати своїй знайомій, що "наступного разу він/вона обов'язково привітається". І ось ці слова дитина почує! Тому що в них звучить віра в неї. Не йде мити ручки? Присядьте, загляньте в очі, скажіть спокійно: "Ручки треба мити обов'язково!" – і віднесіть капризулі його у ванну. По дорозі можна скласти віршик – будь-яку абракадабру: "Ручки будемо мити завжди, на те й у нас вода".

Обіцянки дитини.

Ваша дитина вже багато чого вміє. Тепер з нею можна ще й домовлятися. "Ще два рази скотишся з гірки – і ми йдемо додому! Гаразд?" Або: "Я візьму тебе в перукарню, але ти будеш сидіти тихо. Обіцяєш?" І малюк обіцяє. Але потім ви щиро обурюєтеся, коли він у десятий раз лізе на гірку, а похід у перукарню геть кінчається скандалом. Не треба злитися на дитину! Справа зовсім не в тому, що він ошуканець. Просто ви допустилися помилки в оцінці його намірів. Вам здавалося, що, обіцяючи, малюк розуміє – слово потрібно тримати. Але в малюка ще немає почуття відповідальності. А є лише виразне сьогохвилинне бажання – усмак накататися або не розлучатися з мамою. І якщо для того, щоб воно здійснилося, потрібно сказати мамі те, що вона хоче почути – він скаже!

Не вимагайте від дитини обіцянок, не плануйте нічого, покладаючись на них. Сьогодні вся повнота відповідальності за вчинки малюка лежить на вас. Пропонуючи йому той чи той варіант поведінки, реально уявляйте можливості дитини. Не лайте, якщо він не виконав обіцяного. Краще скажіть: "Як прикро, що ти не дотримав слова. Сподіваюся, потім ти будеш виконувати обіцянки".

Активне слухання дитини.

Ви дуже хочете, щоб дитина росла сильною, вміла себе захищати. І в кожній "критичній" ситуації домагайтеся, щоб він поводився саме так. Тому кажіть дитині, яка розбила коліно і гірко плаче: "Нічого страшного, не треба ревіти!" Думаєте, ці слова зроблять її невразливою? Ні, вони суперечать тілесному і емоційному досвідові, який зараз переживає дитина. Вона відчуває біль, і її почуттями заволодів страх – а що, як цей біль ніколи не мине? А ваші слова означають лише одне: навіть мама, близька і рідна, його не розуміє, а отже, не допоможе!

При тілесних й емоційних переживаннях малюка поспівчувають йому: "Тобі дуже боляче. І страшно, що біль не пройде. Ну як тут не заплакати. Мені тебе дуже шкода!". Дізнавшись, що з його почуттями "все правильно", дитина повірить вам, що біль – це ненадовго. І наступного разу у неї не буде необхідності ридати, щоб переконати вас у тому, що їй загрожує небезпека.

Критика і заохочення дитини.

Існує маса речей, які дитина не засвоїть без вашої допомоги. Наприклад, не навчиться зав'язувати шнурки, читати, рахувати... Ви показуєте (пояснюєте) один раз, другий, п'ятий... А у неї не виходить. Тоді починаються накази: "Мозок воруши!" Або класичне: "Всі вже навчилися, лишень ти..." Пригадуєте?

Не критикуйте дитину! Пам'ятайте, що право на помилку має кожен. І не підганяйте, у неї свій ритм розвитку. Не можна і порівнювати дитину з іншими дітьми – нічого, крім сорому, образи і невпевненості в собі вона з цього не винесе. Якщо у неї щось не виходить, краще підбадьорте, втіште. Важливо підкреслити, що старання малюка ви високо оцінюєте, але не робіть щось за нього. Вирішення складних завдань вчить дитину покладатися на свою наполегливість. Так вона формує особисту мотивацію до навчання. І далі буде вчитися із задоволенням – для себе, а не для мами.

 

Призначенi фільтри

Навичка
  • не призначені
Вік
  • 0 - 10 рокiв
Здібності
  • не призначені

Галерея картинок

Схожi статтi

Коментарі


Увiйти чи Зареєструватися (щоб залишати відгуки)